Мал. 662. Незнімний

Мал. 662. Незнімний протез з шарніром.
ность відламків, їх правильне положення дозволяють прі¬менять шарнірні мостовідниє протези. Конструкція не¬с’емного протеза в цих випадках буде виправдана, якщо сде¬лать її рухливою, шарнірною (мал. 662). Під час моде¬ліровки штучних зубів на язичній поверхні вос¬кової моделі вставляють обидві гільзи на відстані 2-3 мм один від одного в тому місцье, де протез має бути роздільний на дві частини. Восковий блок розділяють на дві частини, поме¬щают його в циліндрі з пакувальною масою і відливають з неіржавіючої сталі. Після відливання вставляють в гільзи шарнір і на язичну поверхню напоюють пластинку в накладку для прикриття шарніра. Такий шарнір обеспе¬чит смещаємость частин протеза у вертикальному направле¬нії. Збільшення або зменшення рухливості шарніра залежить від величини пазів в гільзі.
Невелике число зубів на щелепі, значна амплі¬туда зсуви відламків, порушення співвідношення зубних рядів, локалізація помилкового суглоба в бічному відділі нижньої щелепи служать свідченням для вживання знімного плас¬тіночного протеза з шарнірним з’єднанням його частин.
Для з’єднання частин протезів при помилковому суглобі прі¬меняются різні шарніри (І.М. Оксман, Е.І. Гаврілов, З.В. Копп, В.Р. Вайнштейн, В.Ю. Курляндський) (мал. 663).
Технологія виготовлення знімних протезів з шарнірами. Після здобуття відтиснень і моделей пластинковий протез виготовляють звичайним способом і розпилюють його на дві частини відповідно розташуванню помилкового суглоба. З язичного боку під штучними зубами створюється ложе для шарніра. Дротяний шарнір по Е.І. Гаврілову зміцнюється самотвердеющей пластмасою. У цьому протезі (мал. 663 в), змінюючи розміри петель, можна регулювати амплітуду переміщення частин в потрібному направленні.
Для шарніра І.М. Оксмана з язичного боку обидві час¬тей протеза висвердлюють поглиблення діаметром 7 мм, отсту¬пя на 1 -2 мм від лінії розпила. У поглиблення вкладають гиль¬зи, заповнені амальгамою, і вставляють шарнір. Протез ус¬танавлівают на щелепу і пацієнт користується протезом 20-30 хвилин. У міру твердіння амальгами формується шарнірний суглоб. У протезі по Б.Р. Вайнштейну (мал. 664) гільзи з внутрішнім діаметром до 2 мм і довжиною 1 см встав¬ляются в обидві частини з боку розпила, а між ними соєді¬няющая пружина, яка забезпечує можливість двіже¬нія відламків на всіх напрямках. Обов’язкова умова -чтоби отвору були зроблені по центру розпила і збігалися.
Слідує отмстіть, що шарнірні, або рухливі, про¬тези показані лише для заміщення дефектів нижньої че¬люсті з вертикальним зсувом відламків. При смеще¬нії відламків в горизонтальній плоскості (зближення от-




Глава 12. Челюстно-ліцевая ортопедія 479


домков один з одним) і дефекті в області підборіддя можна рекомендувати нешарнірний протез. Виготовляється він в два етапи: 1) знімають відтиснення із зубів кожного відламка. На отриманих моделях виготовляють лише бічні частини базису з кламмерамі і похилою плоскістю і пріпа¬совивают їх в роті; 2) повторно знімають відтиснення з бокови¬мі частямі базису при зімкнутих зубах і приєднують до бічних частин базису середню частину протеза (мал. 665).
Бічні частини базису з похилою плоскістю уста¬навлівают при зімкненні щелеп в правильній оклюзії із зубами верхньої щелепи. Відтиснення знімають гіпсом при со¬мкнутих щелепах. Рідкий гіпс вводять в переддень поло¬сті рота без оттіськной ложки, заповнюючи гіпсом пространст¬во, що утворилося унаслідок дефекту щелепи; покривають гіпсом передні ділянки шин і ріжучі краї передніх зу¬бов верхньої щелепи. Крім того, знімають окремо відтиснення з верхньої щелепи. Отримані моделі закріплюють в ок-клюдаторе і додають до бічних частин базису передню частину протеза. З готового протеза спилюють похилу плоскість, оскільки вони вже більше не потрібні. Ізготовлен¬ний таким чином протез заміщає дефект і в той же час служить як би розпіркою між щелепними відламками, що перешкоджає їх зближенню при відкритті рота.